Під час війни права людини опиняються на передовій не менше, ніж армія. Як зберегти гідність і рівність у суспільстві, яке бореться за своє існування? Як не забути про жінок, дітей, людей з окупованих територій, національні меншини та ув’язнених в умовах щоденного стресу, втрат і руйнувань? Про це та інше ми поговорили з Неллі Іллівною Яковлєвою, народною депутаткою України, заступницею голови Комітету з прав людини та головою підкомітету з питань прав людини та антидискримінації.
— Неллі Іллівно, я дуже вдячний вам, що ви знайшли час дати інтерв’ю для читачів нашої газети.
— І я вам дякую за запрошення до інтерв’ю.
— Отже, почнімо з першого запитання. Скажіть, будь ласка, як війна вплинула на ситуацію з правами людини в Україні?
— Безумовно, війна негативно вплинула на стан справ із дотримання демократичних прав і свобод людини та громадянина. Це пов’язано з тим, що з 2014 року, й особливо протягом широкомасштабного вторгнення, порушується весь спектр прав людини, починаючи від основного права — права на життя. Також це стосується всього комплексу соціально-економічних прав, оскільки ми розуміємо, що відбулося надзвичайно багато руйнувань, люди покидають свої місця проживання або опиняються в окупації.
Крім того, якщо ми говоримо про певні обмеження, накладені часом воєнного стану, то це й обмеження свободи пересування наших громадян за кордон, й обмеження пересування людей із тимчасово окупованих територій.
Україна навіть надсилала листи до ООН, у яких офіційно зазначається, що певні права людини сьогодні в Україні протягом широкомасштабного вторгнення тимчасово неможливо забезпечити. Тому вплив війни у сфері захисту прав людини є значущим.
— Чи вдається Комітету з прав людини ефективно реагувати на порушення в бойових умовах?
— Якщо говорити про наш комітет, то наше завдання — закладати законодавчі підвалини та створювати такі умови в державі, щоб запобігти порушенням прав людини або протидіяти тим негативним явищам, які можуть виникати, зокрема в умовах бойових дій.
В умовах широкомасштабного вторгнення кожен із нас на своєму місці намагається максимально реалізовувати свої обов’язки та повноваження. Водночас не можу сказати, що нам це легко дається в умовах воєнного стану.
Зокрема, у комітету є певні законодавчі ініціативи, але парламентські процедури щодо ухвалення законодавчих ініціатив є жорстко формалізовані. Це означає дві речі: по-перше, це займає доволі багато часу, по-друге, потрібно мати підтримання більшої частини народних депутатів для ухвалення остаточного рішення.
— Як змінилася ситуація щодо жінок в українському суспільстві під час війни?
— Відбулося дуже багато радикальних змін. На початку широкомасштабного вторгнення та після цього багато жінок із дітьми виїхали з України та, відповідно, сьогодні перебувають під тимчасовим захистом у європейських та інших державах світу. Маємо розуміти, що частина з тих, хто виїхав, не повернеться в Україну, тому нам потрібно формувати державну політику так, щоб максимальна кількість громадянок усе ж таки поверталася після завершення бойових дій.
Водночас варто зазначити, що багато чоловіків пішло на фронт, у зв’язку з чим на жінок лягло ще більше побутових обов’язків, рутинної праці, оскільки вони взяли на себе як піклування за дім, так і піклування про своїх дітей, літніх родичів та осіб з інвалідністю. Тому загальне навантаження на жінок суттєво зросло.
Ще один вплив широкомасштабного вторгнення — поступове розмивання межі між так званими чоловічими та жіночими професіями, оскільки жінки опановують професії, які раніше вважалися традиційно чоловічими.
І завершальне, але не останнє, що можна зазначити: щодня збільшується кількість українських жінок у війську та, відповідно, нам потрібно просувати стандарти рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у Збройних силах України, правоохоронних органах, тобто в секторі безпеки та оборони загалом.
— Що змінилося в ставленні до жінок в армії, політиці, волонтерстві?
— Протягом широкомасштабного вторгнення відбувалися тектонічні зміни в цій сфері, оскільки фактично Україна прямує до того, щоб посилити рівність прав і можливостей жінок та чоловіків.
Якщо ми говоримо про Збройні сили України, то в цьому контексті ще до початку широкомасштабного вторгнення на законодавчому рівні були зняті всі можливі перепони, щоб усі жінки займали будь-які посади в ЗСУ. Сьогодні продовжується робота із забезпечення рівних прав і можливостей у секторі безпеки та оборони. Проте всі проблеми не зникли, оскільки стереотипів залишається ще доволі багато.
Що стосується волонтерської сфери, то дійсно дуже багато жінок було залучено до цієї сфери. Цього року в Україні вперше презентувався Індекс гендерної рівності (Gender Equality Index). Згідно з його даними, у сфері волонтерства ми суттєво вирізняємося серед інших сфер. Україна випереджає всі інші європейські держави.
Якщо говорити про політику, то сьогодні питання виборчого процесу поставлено на паузу через воєнний стан. Але водночас на розгляді парламенту перебувають законодавчі ініціативи, які спрямовані на посилення гендерної квоти під час виборів. У період відбудови нам дуже важливо залучати жінок до всіх процесів, які відбуватимуться в державі, і політичні процеси не є винятком.
— Чи є ініціативи щодо захисту жінок, які постраждали від сексуального насильства?
— Наприкінці минулого року парламент у цілому ухвалив законопроєкт, який стосується невідкладних проміжних репарацій не тільки для жінок, а і для чоловіків і дітей, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією російської федерації.
Цей закон має набути чинності 18 червня 2025 року. Він передбачає створення комісії при Міністерстві соціальної політики України, яка ухвалюватиме рішення про невідкладні проміжні репарації для постраждалих. Джерелом фінансування на цей момент буде міжнародна технічна допомога, але якщо вона буде припинена, то держава візьме цю функцію на себе.
— Які виклики ви бачите в питаннях деокупації та реінтеграції?
— Насправді дуже комплексне питання. Якщо ми зараз говоримо про деокупацію саме у воєнному плані, то головними викликами є людські й технічні ресурси.
Якщо ж ми говоримо про реінтеграцію людей, то одним із головних викликів, які стоять перед нами, — це питання часу. На територіях, які окуповані з 2014 року, змінюється майже покоління та підростають діти, які ніколи не жили в умовах незалежної України та світогляд яких формується в умовах тривалої окупації і російської пропаганди. Що довше час цієї окупації, то складніше нам буде реінтегрувати людей. Це не означає якоїсь безнадійності в цьому процесі, адже ми бачимо світовий досвід, де після 30 років роз’єднаного життя країни об’єднувалися після звільнення територій і відбувався процес соціальної трансформації в напряму солідарності.
Безумовно, це складні процеси, які потребують стратегічної візії від держави, відповідей на низку сенситивних питань. Експертне коло постійно цим займається. Наприклад, ще до початку широкомасштабного вторгнення в нас були законодавчі ініціативи щодо перехідного правосуддя, які передбачали питання того, що ми маємо робити після деокупації територій з людьми, які співпрацювали з агресором, як ми повертатимемо людей, які проживали в окупації, до українського історичного та культурного контексту, як ми разом далі будуватимемо наше майбутнє.
— Чи розробляється стратегія повернення громадян з окупації?
— Насамперед потрібно зазначити, що громадяни, які сьогодні проживають на тимчасово окупованих територіях, перебувають під окупацією вимушено. Тобто ми виходимо з того, що частина людей не може переїхати на підконтрольну територію України, маючи особисті причини. Зокрема, це стосується піклування про літніх родичів, піклування про власне майно, інших особистих причин, кожна з яких дійсно є особливою.
Сьогодні доволі складно виїхати з окупації. Ми розуміємо, що держава-агресор залишила виключно одну точку — аеропорт Шереметьєво, де наші громадяни зазнають жорсткої фільтрації. Дуже часто вони не можуть бути ані впущені, ані випущені з території рф або тимчасово окупованих територій. Стратегія повернення громадян з окупації має бути частиною стратегії деокупації територій і вже потім реінтеграції наших громадян в український простір.
— Як відновлювати довіру на деокупованих територіях?
— Насправді це залежить від того, наскільки тривалим був період окупації. Якщо ми беремо до уваги ті території, які були деокуповані у 2022–2023 роках, то там російська пропаганда не встигла настільки суттєво вплинути на свідомість населення. Якщо ж ми говоримо про деокупацію окремих районів Донецької і Луганської областей, а також Криму, які перебувають під окупацією вже 11 років, це дійсно буде кропіткий процес. Потрібно розуміти, що ті, хто ідеологічно підтримує російську федерацію, у разі деокупації будуть виїжджати на територію країни-агресора. Ті, хто залишився відданий демократичним цінностям і принципам української держави, будуть поступово входити в наш гуманітарний контекст. Тут вкрай важлива просвітницька діяльність.
Також для людей важливо, щоб не було тавра, що вони жили під окупацією та що вони в тому винні. Люди не винні в тому, що жили під ярмом російської федерації, якщо не брати до уваги тих, хто співпрацював із ворогом.
— Чому важливо захищати права нацменшин в умовах війни?
— Права національних меншин важливо захищати не тільки в умовах воєнного стану, а й упродовж усього періоду їхнього проживання на території держави. У нас так збіглося в часі, що нове законодавство про захист прав національних меншин було прив’язане до набуття статусу кандидата на вступ у Європейський Союз. Тому процеси євроінтеграції значним чином стимулювали зміни законодавства щодо національних меншин.
Варто зазначити, що ми в Україні маємо доволі широке розмаїття національних меншин, у нас понад 130 різних національних спільнот. На державному рівні ми прагнемо їхньої повноцінної інтеграції в українське суспільство, не застосовуючи водночас будь-яких насильницьких методів асиміляції. Тобто Україна заклала доволі демократичну модель щодо існування національних меншин в Україні: держава визнає їхню етнічну ідентичність та культурну самобутність, але водночас сприяє, щоб вони були повноцінними членами українського суспільства, могли реалізовувати свої права та виконувати обов’язки, не зазнавали дискримінації за етнічною та національною ознаками. Окрім того, не потрібно забувати, що в нас ще є окремий закон про корінні народи. Він стосується трьох корінних народів Криму: кримчаків, караїмів та кримських татар.
Протягом останніх років було зроблено доволі багато для захисту прав національних меншин. Це стосується оновлення законодавства, впровадження урядової програми «Єдність у різноманітті», формування планів дій щодо захисту прав осіб, які є представниками національних меншин. Але так само залишаються актуальними питання щодо продовження та формування ефективної моделі етнонаціональної політики.
— Які кроки вживаються для запобігання дискримінації?
— Коли ми говоримо про питання дискримінації, то воно є комплексним. Ми не можемо будувати антидискримінаційну політику так, щоб захищати людей лише за окремими ознаками, наприклад за віком чи статтю, і водночас ігнорувати інші важливі чинники, як-от етнічне походження чи сексуальна орієнтація. Власне, протидія дискримінації є однією з європейських цінностей, тож ми дотримуємося цього курсу.
В Україні доволі застаріле антидискримінаційне законодавство, тому в парламенті є низка ініціатив щодо вдосконалення поточного правового регулювання. Зокрема, мова йде про протидію мові ворожнечі та про запобігання злочинів із мотивів нетерпимості.
У парламенті на розгляді є законодавча ініціатива, яка передбачає посилення відповідальності за прояви дискримінації. Діяння з мотивів нетерпимості будуть визнаватись як обтяжливі обставини. Цей законопроєкт пропонує механізм для ефективної протидії дискримінації, і я сподіваюся, що він буде ухвалений парламентом.
— Що ви думаєте про можливість скасування довічного ув’язнення для жінок?
— Можливість скасування найвищої міри покарання для жінок є актуальним питанням. У межах наявних законодавчих ініціатив у парламенті щодо цієї проблематики таку можливість народні депутати аналізували. Тема складна для сприйняття багатьох, тому потребує окремої дискусії та активної адвокації. Якби наявна законодавча ініціатива була винесена до сесійної зали, то я її б підтримала. Адже це про надію для тих, хто сьогодні відбуває покарання.
Якщо розглядати це питання інституційно, то важливо, щоб запрацювала комісія у питаннях помилування. Завдяки її роботі можна зменшити кількість жінок і чоловіків, до яких застосовано такий вид покарання, як довічне позбавлення волі. Робота цієї комісії прямо залежить від політичної волі вищого керівництва держави.
— Чи обговорюється пом’якшення умов для жінок, які відбувають довічне ув’язнення?
— Дискусії щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі, — я б не ділила тут на жінок і чоловіків — постійно відбуваються в межах парламенту та нашого комітету. Дуже часто йдеться про скорочення строку, після якого особа може бути помилувана. Часто правозахисники привертають увагу до цієї проблематики.
У роботі комітету ми здійснюємо моніторингові візити до місць несвободи. Під час таких поїздок ми оцінюємо стан дотримання прав людини, умови перебування засуджених, а після цього спрямовуємо запити до керівництва та низки державних установ. На базі нашого комітету працює підкомітет з питань функціонування національного превентивного механізму, який очолює народний депутат Костянтин Іванович Касай. Як голова цього профільного підкомітету, він системно з правозахисниками та представниками уповноваженого ВР відвідує місця несвободи з подальшим реагуванням на порушення.
Особливий фокус питання захисту прав засуджених має під час заходів, які присвячені Дню захисту прав людини.
— Чи можливі перегляд вироку або умовно-дострокове звільнення після відбуття понад 20 років?
— За загальним правилом Кримінальний кодекс України передбачає позбавлення волі на строк від 1 до 15 років або ж довічно. Чинне законодавство передбачає перегляд довічного позбавлення волі: у межах процедури помилування таке покарання може бути замінено на позбавлення волі на строк не менше ніж 25 років. Водночас відповідно до встановленого порядку помилування особа, засуджена до довічного позбавлення волі, може подавати клопотання про своє помилування лише після відбуття нею не менше ніж 15 років призначеного покарання.
Власне, як я вже зазначила в попередньому питанні, ці строки постійно є полем для дискусії в межах депутатського корпусу та правозахисного кола. Наш Комітет з прав людини завжди адвокатує зменшення цих строків. З іншого боку, Комітет з питань правоохоронної діяльності завжди більш обережно ставиться до цього, а його рішення є визначальним у цьому питанні.
— Чи надходять ініціативи про залучення чоловіків-довічників на фронт?
— Можливо, такі ініціативи обговорюються серед окремих депутатів, але відповідних зареєстрованих законопроєктів немає. Особисто я таких дискусій не чула.
— Які правові та моральні ризики таких рішень?
— Важко розмірковувати про теоретичність цих ризиків. Будемо виходити з практики, адже вже діє закон про залучення до війська осіб, які відбували покарання в місцях несвободи. Питання суспільної справедливості перед цим голосуванням було вкрай важливе для депутатів. Чи справедливо, що людина обмінює строк відбуття покарання на перебування у війську? Які категорії засуджених осіб можуть перебувати в ЗСУ?
Також підіймалося питання щодо можливого розхитування дисципліни в бойових підрозділах і питання інтеграції раніше ув’язнених осіб до війська.
Було багато дискусій, але сьогодні бачимо, що ця ідея мала сенс. Ризики є завжди, тому часто нам, як депутатам, складно ухвалювати рішення, які впливають на долі людей, але без цього не буде змін у державі.
— Що дає вам особисто сили й далі працювати в ці часи?
— По-перше, це відповідальність перед українським суспільством. По-друге, це віра в наше світле майбутнє. Після таких важких випробувань, крізь які сьогодні проходить Україна, ми маємо всупереч усьому стати квітучою державою.
— Якою ви бачите Україну після перемоги?
— Україна сьогодні докладає всіх зусиль для повноцінної перемоги та капітуляції російської федерації. Але з огляду на наявний політичний контекст навряд чи російська федерація зникне з мапи світу, тому воєнна загроза для нас буде залишатися актуальною.
Після завершення бойових дій відбуватиметься великий процес відбудови, а також реінтеграції населення між тими, хто залишався в Україні, між тими, хто сьогодні під тимчасовим прихистком перебуває в державах Європи, між тими, хто повернеться з фронту, між тими, хто приїде з окупації, і між іншими групами. Це буде великий процес перезавантаження України, де ми разом заліковуватимемо рани, які в нас залишаться після збройної агресії російської федерації, та будуватимемо спільне майбутнє.
Не можу сказати, що це буде легкий процес, але я щиро вірю в те, що разом ми зможемо подолати ті виклики, які будуть стояти в післявоєнній Україні. Ми станемо ще сильнішими та побудуємо демократичну державу, де захист прав людини буде пріоритетом.
— Дуже дякую вам за щире, глибоке та змістовне інтерв’ю, яке ви дали для газети «В’язень». Ваші слова — це не просто відповіді, а справжній голос людяності, совісті й надії для всіх, хто сьогодні шукає справедливості, гідності та миру.
Ваша принциповість, послідовна позиція щодо прав людини, захисту національних меншин, жінок, постраждалих, а також ув’язнених викликає щиру повагу. Дякую за те, що ви не уникаєте складних тем, за вашу відкритість до діалогу та рішучість у підтриманні гуманістичних змін у правовій системі України.
Нехай Господь благословляє вас у всіх ваших добрих справах і починаннях! І нехай Україна завжди має таких народних обранців, як ви, — чесних, відважних і відданих своєму народу!
P. S. Неллі Іллівно, оскільки наша газета та сайт мають прямий стосунок до людей, які відбувають покарання, у мене до вас є невелике прохання озвучити це звернення до народних депутатів України.
Річ у тім, що Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18.10.2022 № 2690-ІХ, після набрання чинності яким у вітчизняну правову систему запроваджено «двоетапний» механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі: спочатку довічне позбавлення волі має бути замінене позбавленням волі на певний строк, а потім до особи, яка відбуде певну частину цього «нового» покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від нього, а не від довічного позбавлення волі. Цей закон є повністю дискримінаційним щодо людей, які відбули вже понад 15, 20, 30 років свого довічного покарання.
До нас у редакцію приходить величезна кількість листів із проханням домогтися елементарної справедливості, якщо ми вважаємо, що живемо в правовій державі. Тому я вас дуже прошу озвучити це звернення в Комітеті з питань правоохоронної діяльності, щоб парламент проголосував за зміну в цьому законі та відновив справедливість. Ось сам текст звернення.
— Опрацюю.
— Ще раз дуже дякую за інтерв’ю.
Інтерв’ю брав І. Горік
Мир, который глотает тьму: чем мы питаемся каждый день?
Светильник для тела есть око. Итак, если око твоё будет чисто, то всё тело твоё будет светло…
Матфея 6:22
Сегодня открой любую новостную ленту — и что ты увидишь?
Война... Кровь... Страх... Скандал... Убийство... Грех... Отчаяние, растянутое на миллиарды экранов. Словно весь мир соревнуется, кто быстрее и жёстче разрушит последние остатки света. Сегодня информационное пространство — это не просто отражение событий, это пища для души. И вопрос «Чем питается твоя душа?» становится судьбоносным.
Новости как оружие. Большинство мировых медиа уже давно не рассказывают правду — они управляют настроениями, страхами, слепотой. Они как будто соревнуются: кто больнее ударит по сердцу, кто выльет больше грязи, кто навяжет нужное мнение быстрее и изощрённее.
Война? Не объяснение — а кровь и крики. Боль? Не сострадание — а жареный заголовок. Скандал? Не истина — а шоу для рейтинга. Грех? Не предупреждение — а реклама.
А душа человека? Она уже не реагирует. Она привыкла к убийствам, к порнографии, к подлости. Мы не удивляемся злу — мы им питаемся.
Что происходит с человечеством? Мы живём в информационном аду.
Мир словно упал в бездонную яму новостей, где нет света, только вспышки страха и пепел разрушений. А ведь человек создан для другого. Он создан не для того, чтобы быть зрителем гибели. Он создан быть образом Творца. Носителем света. Глашатаем правды.
Кто скажет слово, которое оживит? Ведь мир не нуждается в новой сенсации.
Он нуждается в слове, которое не убивает, а пробуждает; в информации, которая не порабощает, а спасает. В новостях, которые ведут к истине, а не в ад.
Нам нужны вестники. Стражи. Люди, чьё слово оживляет. Нужны СМИ, которые будут говорить не то, что выгодно, а то, что нужно для спасения души.
А чем питаешься ты? Остановись. Закрой ту лживую ленту. Открой сердце. И посмотри: что внутри? Боль? Страх? Или пустота? И если да, значит, ты голоден. Твоя душа истощена. Пора накормить её светом. Пора выбрать — что впускаешь в свой разум. Пора не просто читать и смотреть — пора жить.
Хочешь изменить мир? Начни с того, что впускаешь в себя. И стань сам тем словом, которое несёт жизнь, а не смерть.
И. Горик
заступником голови Робочої групи з розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи при Президентові України, доктором юридичних наук, професором
Миколо Івановичу, щиро дякую Вам, що знайшли час дати інтерв’ю для нашої газети. Річ у тім, що багато читачів нашої газети не можуть самостійно правильно трактувати ті чи інші статті Кримінального кодексу України (далі — КК України), і тому ми звернулися до Вас за роз’ясненням.
Дякую, що звернулися. Відповім на всі запитання.
До нас у редакцію надходить велика кількість листів, у яких люди цікавляться: чому так довго триває робота щодо створення нового КК України? Наскільки нам відомо, проєкт нового КК України мали внести на розгляд до Верховної Ради України (далі — ВРУ) ще 2021 року — поправте мене, якщо я помиляюся, — але він досі проходить чергову редакцію. У чому причина та коли дійсно ви плануєте передати його на розгляд до ВРУ?
Проєкт нового Кримінального кодексу України насправді загалом готовий досить давно. Весною 2023 року розробники дістали висновки національних та закордонних експертів щодо його змісту, висновок лінгвістичної експертизи, опрацювали зауваження та пропозиції... Після цього чекаємо лише на появу «політичної волі» щодо внесення цього проєкту на розгляд парламенту. Готовність проєкту нового КК України до його розгляду фактично зафіксована в монографії «Проєкт нового Кримінального кодексу України: передумови розробки, концептуальні засади, основні положення», яка була підготовлена літом 2024 року членами Робочої групи з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи, утвореної Указом Президента України № 584/2019 від 7 серпня 2019 року. Ця монографія є у відкритому доступі: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2024/10/07/monografiya-proyekt-novogo-kk-ukrayiny.pdf.
Так само будь-який охочий може ознайомитися і з текстом проєкту нового Кримінального кодексу України: https://newcriminalcode.org.ua/criminal-code. Той факт, що до проєкту час від часу вносяться певні зміни (і публікуються його нові редакції), означає лише те, що його розробники не склали руки, а своєчасно та адекватно реагують на зміни законодавства, ратифікацію нових міжнародних договорів, процес євроінтеграції України, слушні пропозиції науковців і практиків тощо.
Скажіть, будь ласка, у новому КК України в усі статті внесено зміни або доповнення?
Проєкт нового КК України не є ані збіркою змін до чинного КК України, ані новою редакцією чинного КК України. Це — абсолютно інший нормативно-правовий акт. У нього інша структура, навіть нумерація статей, та значно відмінний зміст.
На сьогодні в КК України немає умовно-дострокового звільнення для довічно ув’язнених людей. Стаття 81 КК України не передбачає такої норми. А в статті 82 КК України є норма щодо заміни довічного покарання на певний строк без урахування відбутих років, що чинить дискримінацію до осіб, хто відбув понад 15 років свого покарання. І суди, на жаль, не звертають на це уваги. Чи є зміни в цих статтях у новому КК України?
Так, у проєкті нового КК України відповідні положення передбачені. Є інститут зупинення виконання довічного ув’язнення у зв’язку з його заміною обмеженням свободи під умовою (стаття 3.5.8). Цією статтею визначено, що суд може зупинити виконання довічного ув’язнення у зв’язку з його заміною обмеженням свободи (про обмеження свободи як новий вид покарання можна прочитати в статті 3.2.5 проєкту). Це може статися після фактичного відбуття 25 років ув’язнення засудженою особою, здатною реінтегруватися в суспільство, якщо:
1) встановлено низький рівень ризику вчинення нею нового злочину,
2) особа вжила всіх залежних від неї заходів для здійснення реституції чи компенсації та
3) особа надала згоду на заміну довічного ув’язнення обмеженням свободи.
У разі зупинення виконання довічного ув’язнення обмеження свободи призначається строком на 10 років.
Особа звільняється від відбування довічного ув’язнення за умови, якщо вона під час відбування обмеження свободи:
1) виконала покладені на неї обов’язки та
2) не вчинила двох чи більше провин або злочину,
3) здійснила реституцію чи компенсацію або вжила всіх залежних від неї заходів для їх здійснення, якщо на момент заміни довічного ув’язнення обмеженням свободи вона цього не зробила.
Читачі нашої газети ставлять таке запитання: чому в новому КК України немає статті 4.3.12, на яку покликається пункт 4 статті 12.1.13?
Бачу, Ви вже непогано орієнтуєтесь у статтях проєкту нового КК України. Насправді малася на увазі стаття 3.4.12, а не 4.3.12, це була явна технічна описка, яку вже виправлено. Але тепер це стаття 3.5.8 (нумерація статей змінилася після того, як розділ 3.4 проєкту КК за результатами засідання Робочої групи 30 квітня було розділено на два розділи).
І як правильно розуміти пункт 4 статті 12.1.13 нового КК України?
Частину 4 статті 12.1.13 треба розуміти так, що особі, яка засуджена до довічного ув’язнення за злочин, вчинений до набрання чинності новим кодексом, з дня набрання ним чинності суд може зупинити виконання цього покарання у зв’язку з його заміною обмеженням свободи за умов, визначених у його статті 3.5.8.
Що мовиться в новому КК України щодо помилування довічно ув’язнених людей? На жаль, сьогодні інститут помилування для довічно ув’язнених у нашій країні просто не працює.
Відповідно до статті 3.5.11 проєкту нового КК, щодо особи, яка відбуває довічне ув’язнення, Указом Президента України про її помилування можуть бути передбачені (альтернативно): 1) заміна довічного ув’язнення після відбуття особою не менше 20 років цього покарання строковим ув’язненням від 10 до 15 років, яке обчислюється з дня заміни покарання, або 2) припинення виконання довічного ув’язнення після відбуття особою не менше 30 років цього покарання.
Який нагляд буде для тих, кого звільнятимуть умовно-достроково від відбування довічного покарання, і хто здійснюватиме цей нагляд?
Так званого «умовно-дострокового звільнення» не буде. Цей інститут дістане іншу назву та інший зміст: зупинення виконання довічного ув’язнення у зв’язку з його заміною обмеженням свободи під умовою. Обмеження свободи означатиме, що до особи будуть застосовуватися:
1) наглядові засоби пробації (частина 1 статті 3.6.1),
2) один або декілька соціально-виховних засобів пробації (частина 2 статті 3.6.1),
3) один або декілька з таких засобів, як громадські роботи, електронний моніторинг, домашній арешт, пенітенціарний арешт.
Строк обмеження свободи, якщо буде заміна довічного ув’язнення, — 10 років.
Якщо особа, якій довічне ув’язнення замінене обмеженням свободи, злісно не виконуватиме зазначені засоби після того, як їх було посилено, суд за поданням органу пробації замінюватиме обмеження свободи строковим ув’язненням на 10 років.
Отже, відповідний нагляд будуть здійснювати органи пробації.
Ще читачів нашої газети цікавить таке запитання. Якщо особа вчинила особливо тяжкий злочин до 21 року та сьогодні відбуває довічне покарання, то згідно з новим КК України їй замінять довічне покарання на 20 років. Тобто таких засуджених, хто вже відбув 20 років і більше, під час заміни випустять просто із зали суду, правильно?
Так, відповідно до частини 3 статті 3.2.7 проєкту нового КК України, довічне ув’язнення не може бути призначене особі, яка вчинила злочин у віці до 21 року. Частиною 3 статті 1.4.2 передбачено, що кримінальний кодекс має зворотну дію в часі у випадках пом’якшення кримінальної відповідальності особи або іншим чином поліпшення її правового статусу. Тому правильно: якщо особа вчинила особливо тяжкий злочин у віці до 21 року та відбуває довічне позбавлення волі, то після набрання чинності новим КК України це покарання буде замінене їй на строк 20 років, а якщо вона це покарання відбула, то буде вважатися такою, що відбула це покарання.
Скільки ще редакцій має пройти новий КК України, щоб його вже передали на розгляд до ВРУ? Чи є якісь для цього строки?
Насправді немає значення кількість редакцій. Поки немає запиту від Президента України, який створив Робочу групу з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи, або від іншого суб’єкта законодавчої ініціативи на внесення проєкту нового КК України на розгляд Верховної Ради, Робоча група буде й далі збиратися на свої щотижневі засідання та удосконалювати текст проєкту, враховувати пропозиції, які їй будуть надавати зацікавлені особи. Можливо, у мирний час зацікавленість влади в новому КК України була б вищою. Війна відсуває речі, які можуть здаватися не першорядними.
Але звернімо увагу на План заходів, спрямованих на виконання Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки й оборони України на 2023–2027 роки, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2024 року № 792-р. Ним у Розділі 2 «Послідовна кримінальна політика...», передбачено такий захід: «2.1.1. розроблення та подання до Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо: системи ефективних типізованих комплексів кримінально-правових засобів, які повинні застосовуватися залежно від видів кримінальних правопорушень та особливостей осіб, які їх учиняють; системи кримінально-правових засобів, що включають: покарання, пробацію, судимість, засоби безпеки, реституцію і компенсацію, конфіскацію майна, кримінально-правові засоби щодо юридичної особи, а також визначення співвідношення між ними та підстав і порядку їх застосування».
У ІІІ кварталі 2025 року відповідний законопроєкт має бути подано до Верховної Ради України. Серед виконавців цього заходу зазначена Комісія з питань правової реформи при Президентові України.
Як один із розробників цього Плану заходів маю підстави вважати, що в пункті 2.1.1 якраз і йдеться про проєкт нового КК України.
Ще раз дякую Вам за інтерв’ю для нашої газети.
Дякую і я за Вашу цікавість до проєкту нового Кримінального кодексу України та прошу поширювати знання про нього як про більш справедливий, юридично визначений, гуманний кримінальний закон. Якщо матимете обґрунтовані зауваження чи пропозиції до його тексту, Робоча група їх обов’язково розгляне.
Інтерв’ю брав І. Горік
Пасха — это не просто праздник. Это — выход!
Каждому человеку, особенно сидящему за решёткой, знакомо слово «распятие». Это не теологический термин — это боль, одиночество, суд, предательство, несправедливость. Это чувство, когда кажется, что тебя оставили все — даже Бог. Но знаете, кто прошёл этим путём первым? Иисус Христос.
Он был арестован, избит, осуждён и распят. Без вины. Без защиты. Он знал, что такое «быть узником». Он знал, что такое одиночество, страх, пот в виде капель крови. Но Он пошёл на Крест не потому, что был слаб, а потому, что был силён в любви.
Крест — это не точка. Крест — это дверь. После Креста — пустая гробница. После тьмы — Свет. После смерти — воскресение. И именно поэтому Пасха — это выход. Выход из ада в надежду. Из безысходности — в смысл. Из смерти — в жизнь.
Дорогие братья и сёстры, узники и свободные, верующие и ищущие!
Христос прошёл этот путь ради каждого из нас. Никто не забыт. Никто не потерян. Каждый может начать сначала. Даже если осталась всего одна искренняя молитва: «Помяни меня, Господи, во Царствии Твоём».
Пасха — это не просто победа. Это — твоя и моя надежда, что всё можно воскресить: душу, веру, любовь, смысл жизни.
Христос воскрес! А значит, ты не один. А значит, будет свет. А значит, всё возможно.
Голгофа
По древу стекала безвинная кровь,
Всё небо чернело от боли.
А люди на жребий делили хитон,
Не ведая, в чьей это воле...
Голгофа проклятья, насилья и зла,
Голгофа людских поруганий...
О, если б ты знала, кого обрекла
На крестные эти страданья...
Взгляни, человечество, в даль тех веков,
Где Он, на кресте изнывая,
Дарил всем прощенье и Божью любовь,
Греха никому не вменяя.
Он умер за нас, чтобы мир наш спасти,
Чтоб всем повернуть сад Эдемский.
Он умер за всех, чтобы я и чтоб ты
Сегодня с ним вместе воскресли!
Блаженны познавшие жертву Христа,
Блаженны все чистые сердцем.
Для них приготовлена жизнь на века —
От царства Земли — до Небесья!
С любовью ко всем читателям,
И. Горик
Дорогие друзья!
С радостью представляем вашему вниманию новый весенний выпуск нашей газеты — «Узник» №2 (53), 2025. Это особый номер — наполненный светом воскресения, живой верой и свидетельствами надежды, которые звучат из самых неожиданных мест: из тюремных камер, из сломанных судеб, из сердца, нашедшего свободу во Христе.
В номере:
• вдохновляющие свидетельства заключённых из разных стран,
• размышления о прощении, покаянии и новой жизни,
• стихи и молитвы, рождённые в тишине одиночества,
• материалы на трёх языках: русском, украинском и английском.
Газета «Узник» — это голос тех, кто нашёл свободу даже за решёткой. Это свидетельство о том, что Христос жив и действует, даже там, где мир ставит точку.
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
С любовью во Христе,
редакция международной христианской газеты «Узник»
Вниманию читателей!
Презентация очередного, рождественского номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
Всех читателей с Рождеством Христовым и наступающим Новым годом!
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
ДЛЯ ЗАСУДЖЕНИХ УКРАЇНИ БІРЖА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
Вниманию читателей!
Презентация осеннего номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
Вниманию читателей!
Презентация летнего номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
Вниманию читателей!
Презентация весеннего, пасхального номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
Всех читателей с Воскресением Христовым! Христос воскрес!
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
Реалізація права на людську гідність осіб, засуджених до довічного позбавлення волі
Вниманию читателей!
Презентация очередного, рождественского номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
Всех читателей с Рождеством Христовым и наступающим Новым годом!
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №838/2023
Про внесення змін до Положення про порядок здійснення помилування
Вниманию читателей!
Презентация очередного, осеннего номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.
Вниманию всех небезразличных христиан!!!
Вниманию читателей!
Презентация очередного, летнего номера международной независимой христианской газеты «Узник» в трёх версиях (на русском, украинском и английском языках), редактором которой является пожизненно заключённый.
|
|
|
Последний номер «Узника» русской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» украинской версии смотрите здесь.
Последний номер «Узника» английской версии смотрите здесь.
Ознакомиться со всеми номерами газеты «Узник» можно здесь.